«Обітниці Яна Казимира»: пророцтво, написане на межі життя і вічності

Він писав її, змагаючись із мученицьким болем, поспішаючи віддати останній борг своїй знедоленій батьківщині. На той момент Польщі як держави вже не існувало на карті світу — її роздерли сусіди-імперії.

І Матейко переносить нас у 1 квітня 1656 року, у Львів, де розгорталася інша катастрофа — доба «Потопу».

Коли я вдивляюся у ці обличчя на картіні, то бачу трагедію будь-якої нації, що опинилася перед загрозою повного знищення. Як же боляче це перегукується із сьогоденням!

Картина Яна Матейка «Обітниці Яна Казимира» у Національному музеї у Вроцлаві. 

Вероломний напад шведського агресора з півночі, виснажлива війна, тотальна окупація і загарбання міст. Але найстрашнішим у той момент був не стільки зовнішній ворог, скільки зрада власних еліт.

Польська шляхта, засліплена гординею та шкурними інтересами, легко присягала загарбнику. Прапор держави тріщав по швах, а країна втрачала найцінніше — власну державність і незалежність.

У центрі композиції — король Ян II Казимир Ваза. Він преклонив коліна у Латинському соборі Львова, ввіряючи Реч Посполиту покровительству Богородиці.

Картина Яна Матейка «Обітниці Яна Казимира» (фрагмент) у Національному музеї у Вроцлаві. Даніель Шульц. Портрет Яна Казимира II Вази. Бриджменська бібліотека мистецтв. 

Але погляньте на корону, що лежить поруч на оксамитовій подушці! Вона знята з голови монарха. Це дивовижний, вражаючий символ. Це і смирення перед вищими силами, і гірке визнання: державна влада висить на волосині, вона знецінена, вона втрачена без єдності народу.

Називаючи Богородицю Королевою, Ян Казимир фактично шукає новий, вищий фундамент для суспільного договору. Він клянеться полегшити долю селян, намагаючись оформити новий союз — союз монарха зі своїм народом поверх голови зрадливих магнатів.

Це й передчуття того, що монарх, не зумівши приборкати шляхетську анархію та стримати обіцянку про полегшення долі селян, зрештою зречеться престолу.

За п'ять років до описуваних подій у битві під Берестечком Ян Казимир бачив згуртованість еліт ради збереження привілеїв — і це призвело до втрати країни. У Львові він шукав єдності з народом ради порятунку Батьківщини — але зробив це занадто пізно.

Державність не рятують перемоги, здобуті над власним народом.

Матейко геніально закодував це головне застереження картини у протиставленні постатей і просторовій позиції героїв.

Подивіться на світлу, покірну королеву Марію Луїзу Гонзагу в сяючому вбранні — і на темну, похмуру постать великого маршалка Ежи Себастьяна Любомирського.

Картина Яна Матейка «Обітниці Яна Казимира» (фрагмент) у Національному музеї у Вроцлаві. 

Матейко зумисно вибудовує його позиціонування як абсолютний моральний антипод покірній королеві Марії Луїзі Гонзазі та молячомуся королю.

Поки весь собор преклоняє коліна у вищому патріотичному й релігійному пориві, Любомирський стоїть у повний зріст. Він демонструє виклик і зверхність. Одягнений у важкі, майже чорні шати, він опирається на маршальський жезл і похмуро, спідлоба дивиться на монаршу пару.

У його важкому погляді з-під брів Матейко вже закарбував майбутній кривавий рокош (збройний заколот), ніж у спину власної країни, який остаточно поховає надії на реформи – врятування Реч Посполитої від шляхетської анархії, яка кожного разу роздирала країну під час виборів нового короля.

Король публічно пообіцяв полегшити бремя панщини, захистити селян від свавілля магнатів і надати їм більше прав. Це була не просто моральна обіцянка — це була дяка селянам за те, що саме вони підняли партизанську війну проти шведів, коли шляхта й магнати масово зраджували країну й присягали шведському королю.

Але після вигнання шведів магнати та шляхта в Сеймі категорично відмовилися віддавати свої привілеї чи зменшувати експлуатацію селян. Королівська влада виявилася надто слабкою, щоб змусити магнатів виконати ці обіцянки.

Матейко, який чудово знав наслідки цих подій, показує, як у момент молитви й присяги (1656 р.) поруч уже стоїть той самий Любомирський — людина, яка через кілька років заради збереження своїх магнатських привілеїв знищить надію і на політичну модернізацію держави (vivente rege), і на соціальну справедливість для народа.

До речі, поруч із Любомирським Матейко розмістив постать польного коронного гетмана Станіслава Лянцкоронського. Він тримає в руках гетманську булаву — символ воєнної влади та відповідальності за рубежі Речі Посполитої.

І як же дивовижно переплітаються нитки історії! Споглядаючи Станіслава Лянцкоронського на полотні XVII століття, неможливо не згадати про його далеку праправнучку — видатну історикиню мистецтва, графіню Кароліну Лянцкоронську.

Мине майже триста років після львівських обетов, і в середині ХХ століття ця шляхетна жінка витримає жахи нацистського концтабору Равенсбрюк.

Пройшовши крізь пекло, допити гестапо й загрозу страти, вона не зламається, не підпише жодної зрадницької капітуляції й до останніх днів залишатиметься вірною своїй культурі та людській гідності. Рід, чий предок стояв зі зброєю біля вівтаря на картині Матейка, у найстрашнішу добу ХХ століття дав світові приклад незламного духу.

Художник свідомо засунув Любомирського за спину гетмана Стефана Чарнецкого — Чарнецкий служить «живим щитом» між короною та майбутнім зрадником.

Картина Яна Матейка «Обітниці Яна Казимира» (фрагмент) у Національному музеї у Вроцлаві. 

Він стоїть на коліні на передньому плані, опустивши саблю до землі. Вдивіться в його обличчя — Матейко надав йому власні портретні риси!

Це автопортрет умираючого майстра. Очима славетного воєначальника художник дивиться на нас із минулого століття. У цьому погляді немає триумфального захвату. Там — смертельна втома людини, яка віддала всі сили боротьбі за дух своєї нації, і мовчазне запитання до нащадків: «Чи збережете ви те, за що ми проливали кров і піт?»

Це полотно — гіркий і водночас величний урок. Воно нагадує: агресори й вороги безсилі там, де є внутрішня монолітність, але жодна держава не вистоїть, якщо її еліти обирають амбіції замість вітчизни.

У Вроцлаві, перед цією картиною, ти мивоволі затамовуєш подих, відчуваючи, як історія промовляє до тебе особисто.

подобався матеріал? Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі. Підтримайте незалежну регіональну журналістику та допоможіть нам

Сподобався матеріал? Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі.

 Підтримайте незалежну регіональну журналістику донатом.

Читайте також:

Втеча ЦРУ з Москви, танці в Харкові та робот-убивця у Запоріжжі. Про що застерігає Ювал Ной Харарі?

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.