Як повертатися з режиму небезпеки в режим життя? Радить лікарка-психіатр у подкасті «Градусник»

Починаємо новий цикл розмов про вплив війни на психічне здоров'я цивільних ( в тому числі родин військовослужбовців). Експертка подкасту  «Градусник» – лікарка-психіатр, кандидат медичних наук  Ірина Гончарова-Багалій.

Зростання симптомів тривожності, щоденна фіксація гострих реакцій на стрес, прямий чи опосередкований вплив бойових дій на психічне здоров’я цивільних  потребує хоча б консультативних, розрахованих на колективне сприйняття, але корисних багатьом   порад фахівців. Особливо запрошую до прослуховування подкасту жінок, які готуються стати мамами або вже мають немовлят і живуть в Харкові. Бо наша експертка – теж мама  маленького сина.

Запитання подкасту

1.   Що відбувається із психікою, особливо жіночою, материнською, якщо роками накопичуються неконтрольовані загрози (обстріли, тривожні новини з фронту, близького до Харкова)?

2.   Як уникати крайнощів - повного збайдужіння до подій (війна не моя, вона мене не стосується) і протилежний стан - емоційно реагувати щодня на повідомлення про трагедії, на соцмережі?

3.Реальна ситуація. Вагітну жінку, якій скоро народжувати, я побачила спершу в харківському метро, далі на Літярмарку в укритті Єрмілов- центру, потім на алеї саду Шевченка. Можливо вона, як і я, йшла у безпечний простір ХНАТОБу на виставу «Веселка над Салтівкою». Вона ні на кого не спиралася, ніхто її не розважав. Так сама відпочивала, перемикалася чи заряджалася позитивом. Ми не можемо власними думками викликати веселку над Харковом чи  подумки справедливо закінчити війну, але  на що спроможна психіка, особливо якщо йдеться про період очікування народження дитини? Якщо вже майбутня породілля не виїздить з Харкова, то яку модель поведінки радите обрати не тільки з точки зору безпеки, а в першу чергу з точки зору психічного  здоров’я уявній вагітній, її рідним?

4.   У Вашій родині  зараз відпустка по догляду за новонародженим сином – це місія чоловіка, а Ви продовжили працювати. 

Чи варто з точки зору психічного здоров’я обох батьків заохочувати таку практику?

5.   «Синдром відкладеного життя» - так назвав свою книжку чинний бойовий медик  Михайло Цимбалюк. Чимало ситуацій у його віршах і короткій прозі – з особистого досвіду перебування на Харківському напрямку. Чи можна спробувати навчитися не відкладати не просто справи, а власну радість, інші позитивні відчуття на «після війни»?  Які існують доступні практики, що не потребують індивідуальної роботи із психологом чи психотерапевтом?

Цитати з відповідей експертки

Учимося розділяти інформацію, яка допомагає діяти, і ту, яка лише викликає тривогу.

Якщо інформація не змінює моїх дій, навіщо я її отримую зараз?

Створюйте для себе «вікна новин», тобто вранці після сніданку чи за кавою, вдень і ввечері, але не перед сном.

Повертайте режим дня. Якщо день розписаний – часу на тривогу буде менше.

Психіка не може зупинити ракету думкою, але здатна визначити, куди ми скеровуємо свою  увагу, коли немає реальної загрози.

Поряд з плануванням майбутнього треба не забувати про життя сьогодні. У нас не буде іншого життя, тому треба жити зараз.

Детальніше слухайте у подкасті

Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі.

 Підтримайте незалежну регіональну журналістику донатом.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:

ТелеграмФейсбукІнстаграм